ULAG провів дискусію на тему : “Правосуддя в умовах екзистенційних викликів: як створити незламну систему?”
У критичний момент, коли Україна входить в процес мирних переговорів, Ukrainian Legal Advisory Group попереджає, що відповідальність за міжнародні злочини може бути принесена в жертву політичним компромісам, що позбавить тисячі постраждалих надії на справедливість.
ULAG за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" провела двопанельну дискусію, присвячену архітектурі правосуддя в Україні. Захід об'єднав представників слідчих органів, прокуратури, судів, органів державної влади, а також національних та міжнародних експертів і громадянське суспільство. Учасники обговорили виклики, що постали перед національною та міжнародною системами правосуддя, та шляхи їх подолання.
Під час заходу ULAG також презентувала оновлення до звіту "Оцінка потреб правової системи України", який виявляє прогалини та пропонує потенційні рішення в системі правосуддя.
Надія Волкова, засновниця та голова ULAG, розпочала цей захід зі слів, що чітко описують сьогоднішній контекст та одну з головних прогалин в можливості досягнення правосуддя для постраждалих:
Поки тривають дискусії, торги, перемовини щодо того, яким буде мир в Україні, які корисні копалини кому ми передамо, і хто які гарантії безпеки нам надасть, дуже тривожить те, що питання правосуддя щодо міжнародних злочинів, не фігурує на порядку денному в жодному дискурсі. Хоча очевидно, що саме забезпечення відповідальності є ключовою гарантією неповторення, а отже гарантією безпеки. По факту, навіть ми чуємо з різних неофіційних джерел про те, що відповідальності не буде, є негласна вимога від декількох сторін припинити всі кримінальні переслідування.
Роман Романов, директор програми “Права людини і правосуддя”, Міжнародний фонд “Відродження” додав про контекст наступне :
Зараз ми опинилися в дуже складній ситуації. Якщо подивитися згори вниз, то перспективи розслідування Міжнародним кримінальним судом, після того як США почали накладання санкцій, знаходяться під питанням; у рамках УЮ ( з боку інших країн) ми поки що не дуже бачимо якоїсь підвищеної ефективності, особливо беручи до уваги, що існують інші механізми, як українські розслідування так само і розслідування, яке триває з боку МКС, що також ставить питання «а чому інші країни в межах своєї національної юрисдикції мають розслідувати злочини, які були вчинені на території України?». І якоїсь системної відповіді на це поки що немає і дуже великого ентузіазму з боку наших партнерів в цьому сенсі ми теж не бачимо.
Досягнення сталого та “справедливого” миру неможливо без забезпечення правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини. Забезпечення правосуддя потребує злагодженої і скоординованої роботи правової системи на національному та міжнародному рівнях. Однак, виклики, з якими стикається національна система правосуддя через масштаб скоєних найтяжчих злочинів та тривалість міжнародного збройного конфлікту на території України, а також атаки на Міжнародний кримінальний суд підривають якість процесу та ставлять під ризик забезпечення правосуддя для постраждалих від війни. Тому існуюча архітектура має бути посилена створенням інтернаціоналізованого (гібридного) механізму по Україні щодо як мінімум чотирьох основних міжнародних злочинів (злочин агресії, воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин геноциду).
У рамках двох панельних дискусій ми проаналізували тренди, потреби та виклики перед національною системою правосуддя і захисту прав людини, а також можливі рішення для архітектури правосуддя України.
І Панель: Роль національної системи правосуддя у подоланні викликів при досягненні справедливості для України
У вересні 2024 року ULAG представила дослідження “Оцінка потреб правовї системи України: Забезпечення якісного правосуддя для постраждалих від війни та уцілілих”. Цей текст для нас є живим організмом, який продовжує розвиватись разом з тим, як змінюється сама система правосуддя для України, розвитком національної практики, прийняттям рішень та появою нових викликів, які впливають не тільки на стабільність системи на національному рівні, а й визначають загальний розвиток міжнародного правосуддя. Тому в цей день ми говорили про оновлений текст, який рефлексує на зміни, які відбулись у площині забезпечення правосуддя для України за останні пів року, а також намагались подивитись на те, як реагує національна система правосуддя на вплив останніх тенденцій у політичному та правовому полі, а також в якому напрямку варто очікувати її подальший розвиток.
Ось деякі ключові тези спікерів під час заходу:
Ігор Калантай, начальник відділу управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, Головного слідчого управління Національної поліції України
Проблема з підслідністю залишається відкритою і до сих пір не вирішеною. Чому це проблема? Тому що ми втрачаємо час. Процес передачі провадження від Служби безпеки до Національної поліції займає певний період часу, а це втрата речових доказів, втрата можливостей документування якісно і швидко факти конкретних видів злочинів. Друге - це питання ретроспективності(змін до Кримінального кодексу України). Зараз запроваджений один вид найтяжчих міжнародних злочинів, який не був раніше взагалі застосований в нашому законодавстві, це злочини проти людяності. Враховуючи обставини того, що в нас уже було зареєстровано дуже велика кількість фактів саме воєнних злочинів, які можуть в подальшому вкладатися в контекст злочинів проти людяності, ми не розуміємо чи можливо їх буде застосовувати в подальшому для того, щоб кваліфікувати дії злочинців за цією статтею.
Андрій Лещенко, заступник начальника управління процесуального керівництва та підтримання обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора
Питання з приіоритизацією закінчується в принципі на моменті, коли до тебе звертається потерпілий і говорить про те, що, наприклад, мій син/батько/чоловік загинув на фронті, у вас є провадження - а які результати цього провадження? Ми говоримо, чисто теоретично, про те, що, вибачте, але воно не є в пріоритеті в нас розслідуванні, і ми не можемо виділити власний час і зусилля на те, щоби забезпечити належне розслідування указанного злочину. Якщо ми подивимося на кількість злочинів, які щоденно вчиняються, які є зараз в розслідуванні в органів слідства, їх понад 150 000. Кількість слідчих і прокурорів вона незмінна в принципі як мінімум з 2019 року. Кількість прокурорів встановлена окремим законом, і ми не можемо збільшити кількість осіб, які працюють на вказаному напрямку, тому ми збільшуємо навантаження на цих осіб.
Марина Бондаренко, суддя-спікер Дарницького районного суду міста Києва
Щодо спеціалізації , виключно моя позиція, що це рішення буде ефективне, і тут є три складових елементи, чому я вважаю, що це буде ефективно. Перше - це про якість, друге - це про збалансованість взагалі всієї цієї архітектури правосуддя про яку ми говоримо, і третє - це про ресурси. Що я маю на увазі щодо збалансованості. Ми обговорюємо те, що буде над національним рівнем, або можливо в національному рівні - як створення гібридних трибуналів між країнами, так і з національним елементам з міжнародним. Ми говоримо за МКС як вершину цього архітектури правосуддя, ну і видається, що в цьому аспекті суди в національному вимірі якось випадають з цього ланцюжка без цього прийнятого рішення щодо спеціалізації.Ми живемо під час війни вже 11-й рік, але ці рішення не залишаться на національному рівні. Це обличчя не виключно одного судді, одного суду, і питання не в тому, як міжнародні партнери будуть ознайомлюватись з цим рішеннями. Ці рішення також можуть стати і майбутніми доказами, тому питання якості надважливе до цих процесів, і до цих судових рішень.
І питання ресурсів. Про це теж маємо говорити із рахуванням геополітики, яка відбувається станом на сьогоднішній день, тому запровадження спеціалізації суддів - це точно буде цілеспрямована, конкретна цінна для України міжнародна допомога, і це буде збереження ресурсів і часу з обох сторін.
Володимир Яворський, програмний директор Центру громадянський свобод.
У нас політична воля доволі часто впирається просто в показники. Показники - це дуже шкідливо, як на мене, для органів слідства, тому що в якийсь певний момент це стає самоціллю. Загалом є декілька складових дуже важливих системної політики по розслідуванню злочинів. По-перше, належне законодавство. Робоча група в Офісі генпрокурора, на жаль, на сьогоднішній день тільки прогріває двигун… Тобто ми зараз ще говоримо про те, що нам треба змінити матеріальне законодавство, підслідність - це наслідок того. Тому що, в принципі, у нас немає чітко визначено складів злочинів, то в нас проблема буде з підслідністю.
Друге - це система органів розслідування, бо знов же у нас не визначено це на сьогоднішній день… проблеми є з підслідністю Національної поліції. Ключова проблема, що у нас попереду, якщо ми хочемо звичайно в Європейський союз, реформа Служби безпеки України, яка взагалі повинна бути позбавлена слідчих функцій, тому що це є не є притаманна функція у спеціальній розвідувальній службі. У нас цього розуміння немає, тому що у нас навпаки відбувається концентрація ще більшої кількості проваджень в Службі безпеки України.
Вважаю, що у нас має бути або на базі Національної поліції, або ще якось, єдиний орган розслідування цих міжнародних злочинів, тому що без цього ми не отримуємо сталий прогресивний результат в розслідуванні цих злочинів. Ну і окремо що в нас має бути система пошуку винних людей і їхніх активів за кордоном.
Павлюк Аліна, модераторка панелі, координаторка роботи адвокатів, аналітикиня Ukrainian Legal Advisory Group
Після одинадцяти років триваючого збройного конфлікту на території України та трьох роки з моменту повномасштабного вторгнення РФ національна система правосуддя України вимушена справлятись не тільки з вже очікуваними викликами з точки зору практики розслідувань та якості законодавства, а й враховувати зміни на рівні міжнародного правосуддя та можливі рішення для забезпечення сталого миру.
ІІ Панель: Архітектура правосуддя для України: міжнародний вимір
Від повномасштабного вторгнення Росії в Україну міжнародні механізми правосуддя та допомога держав з усього світу мобілізувалися для боротьби зі стрімко зростаючою кількістю тяжких злочинів, скоєних у контексті збройного конфлікту.
Проте, через 11 років війни архітектура правосуддя в Україні виглядає такою ж крихкою і нестійкою, як і раніше. Внутрішні обмеження кожного елементу, відсутність стратегічного підходу перешкоджають їхній ефективності, а геополітичні атаки та нестабільність становлять екзистенційну загрозу для міжнародної системи правосуддя в цілому. На другій панелі намагалися знайти відповідь на питання: чи існує спосіб забезпечити, щоб архітектура правосуддя в Україні була ефективною та стійкою до таких викликів, особливо коли Україна вступає в процес мирних переговорів?
Аня Нейстат, Директорка з юридичних питань проєкту Docket, Фонд Клуні за справедливість
Зараз саме той момент, коли варто зробити паузу й усвідомити, чого ми прагнемо досягти у довгостроковій перспективі. Це має стати основою для ухвалення рішень щодо вибору механізму, у який варто вкладати зусилля та ресурси.
Необхідно гарантувати, що жоден злочин не залишиться недокументованим, а також піднімати питання репарацій і компенсацій. Інший підхід — визнати, що, вочевидь, неможливо притягнути до відповідальності всіх винних, але критично важливо, щоб ключові злочинці на різних рівнях понесли покарання.
Ми повинні визначити подальші кроки, використовуючи можливості, доступні тут і зараз, водночас зберігаючи стратегічний фокус на довгострокових цілях.
Ерік Вітті, незалежний консультант з питань верховенства права та міжнародного правосуддя, колишній співробітник Фундації «Відкрите суспільство», Міжнародного кримінального суду та Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, автор книги «Вибір заради справедливості»
Ми повинні розпочати обговорення будь-яких нових підходів із визначення їхньої мети. Це перше запитання, яке слід ставити перед собою, коли ми проєктуємо нові механізми підзвітності та відповідальності. Відповідь на нього має визначати всі подальші кроки.
Чи наша мета – просто створити певні справи й переслідувати конкретних осіб? Чи цей механізм справді відповідатиме різним підслідностям, таким як універсальна юрисдикція або юрисдикція МКС? Як він співвідноситься з іншими складовими перехідного правосуддя? Чи йдеться про збереження пам’яті, розповідь правди? Від цього залежатимуть усі інші елементи: склад механізму, його місце розташування, план дій у надзвичайних обставинах, механізм фінансування тощо.
За поточних обставин ще одним ключовим питанням є доля зібраних доказів. Перевага гібридного підходу в тому, що він може забезпечити відповідь на цю проблему. Якщо документи опиняться під загрозою, їх можна тимчасово перевезти у безпечне місце, а згодом повернути.
(онлайн) Іріса Чевра, cтарша наукова співробітниця Міжнародної ініціативи з кримінального правосуддя у Центрі права Джорджтаунського університету, колишня голова Консультативно-правової секції Спеціального департаменту по воєнних злочинах Офісу прокурора Боснії і Герцеговини
Підзвітність та відповідальність не повинні ставитися під питання за жодної мирної угоди. Україна має продовжувати збирати й зберігати докази високої якості відповідно до міжнародних стандартів, використовуючи уроки, винесені з боснійського досвіду. Важливо продовжувати розбудову цілісних інституцій, зокрема прокурорських, а також зміцнювати інші спроможності. Необхідно вчасно розробити стратегічний підхід до розслідування та переслідування таких злочинів, включно із системним збором доказів.
Також слід визначити пріоритети, зокрема для своєчасного опрацювання питань перехідного правосуддя. У Боснії нам багато що не вдалося у сфері правових реформ, і цей досвід варто врахувати.
Я вважаю, що важливо також наголосити на структурах кримінального та кримінально-процесуального кодексів, які є надзвичайно потрібними Україні. На щастя, у вас є підтримка Міжнародного кримінального суду, який може допомогти забезпечити належні правові процедури, зокрема у сфері прецедентного права. Важливо, щоб його експерти продовжували передавати свої знання слідчим, прокурорам і суддям відповідно до їхніх потреб.
Надія Волкова, засновниця та голова організації, Ukrainian Legal Advisory Group
Коли настав 2022 рік, це було не лише великою трагедією, а й, певною мірою, створило ілюзію, що світ на нашому боці. Здавалося, що ось-ось прийдуть розумні люди й вирішать усе за нас.
Проте сьогоднішня реальність доводить протилежне. Тому варто згадати, як усе відбувалося, і шукати баланс між незалежністю та автономністю, адже нікому це не потрібно так, як нам.
Роман Романов, директор програми “Права людини і правосуддя”, Міжнародний фонд “Відродження”
Безумовно, ми маємо залишатися відкритими до різних ідей і можливостей, адже ситуація надзвичайно динамічна. Водночас незмінними мають залишатися наші ключові пріоритети: відданість правосуддю, недопустимість безкарності та підтримка потерпілих. За будь-яких обставин вони повинні отримувати від нас сигнали надії на правосуддя та справедливість.
Арьє Мора, модератор панелі, адвокаційний та комунікаційний менеджер, Ukrainian Legal Advisory Group
Гібридний суд – це потенційний варіант, який може змінити концепцію та підхід до розбудови архітектури правосуддя в Україні. Він не обов’язково замінить існуючі механізми, але радше доповнить їх і навіть зможе відновити процес досягнення правосуддя, передусім для національної системи.
Наразі ми спостерігаємо, наскільки ця система піддається впливу – як через її обмежені спроможності, так і через політичні зміни. Коли ми міркуємо над тим, як мінімізувати цей вплив або, принаймні, зменшити його в майбутньому, важливо розглядати гібридний підхід як один із механізмів, що може забезпечити більшу гнучкість системи.
Висловлюємо подяку всім учасникам за їхню відданість справі правосуддя та спільну роботу над побудовою ефективної системи відповідальності за міжнародні злочини. Особлива вдячність спікерам за їхню експертизу та готовність ділитися знаннями, а також партнерам заходу за підтримку у реалізації цієї важливої ініціативи.
Повний захід можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=zai_kEeiTJc
