Оновлення законодавства, потреба в єдиному баченні відповідальності за міжнародні злочини — ULAG на Українському тижні міжнародного правосуддя

Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя — низка заходів, організованих ГО “Центр громадянських свобод” — відбувся 13-17 липня 2026 року, і був присвячений досвіду гармонізації кримінального законодавства України з міжнародним кримінальним правом. Процес розпочався ще до повномасштабного вторгнення, в умовах російської агресії він набув особливого значення в розрізі відповідальності за міжнародні злочини в правовому полі України.

Протягом Тижня експерти ULAG разом із колегами з громадських організацій, представниками державних органів та міжнародних інституцій обговорювали законодавчі ініціативи, політичні рішення, конституційні виклики. А також — роль цих акторів та питань у формуванні сучасної моделі кримінальної відповідальності за міжнародні злочини. 

Як Україна каратиме за міжнародні злочини: презентація нового законопроєкту 

15 липня в Українському кризовому медіа-центрі презентували законопроєкт змін до Кримінального кодексу України. Над цим документом з початку 2025 року працювала Міжвідомча робоча група при Офісі Генерального прокурора. Законопроєкт покликаний усунути прогалини чинного законодавства, які ускладнюють розслідування міжнародних злочинів та спрямовані на гармонізацію українського законодавства із міжнародним кримінальним правом. 

На брифінгу учасники Робочої групи вперше представили ключові положення законопроєкту, важливого як для справедливого покарання міжнародних злочинів, так і для виконання Україною своїх зобов’язань у процесі вступу до Європейського Союзу.

Аліна Павлюк, координаторка адвокатів та аналітикиня ULAG, є однією з учасниць МРГ. Під час презентації вона наголосила на кількох важливих моментах. Зокрема, на уточненні категорій злочинів:

“Важливо пам’ятати про бачення постраждалих від війни — кожна людина має чітко розуміти, що з нею сталося та які злочини вона пережила. Система правосуддя повинна бачити факти такими, як вони є, і називати їх своїми іменами”.

Також вона звернула увагу на критичний момент: поточна редакція статті 442-1 Кримінального кодексу про злочини проти людяності не має зворотної дії в часі, хоча, за нормами міжнародного права, має розповсюджуватись на весь період збройного конфлікту на території України.

“Довгий час було незрозуміло, чи матимуть пропозиції зворотну силу в часі. Це створювало складнощі для практиків. Їм був потрібен чіткий сигнал: вони можуть розглядати факти злочинів не тільки після жовтня 2024 року, а й з 2014 року як потенційні злочини проти людяності. Без цієї ясності практики обмежені в кваліфікації фактів. Законопроект містить це положення, щоби виправити ситуацію та сформувати єдині підходи”. 

Крім цього, Аліна Павлюк повідомила, що даний законопроект пропонує внести альтернативну підслідність за міжнародні злочини до Кримінально-процесуального кодексу — можливість визначити орган досудового розслідування залежно від ситуації. Вона, як і інші автори, впевнена, що це допоможе прибрати процесуальні обмеження, зберегти час для збору доказів і прискорити реагування.

Якою має бути загальнодержавна політика у притягненні до відповідальності за міжнародні злочини?

16 та 17 липня в рамках Тижня відбулась конференція Десятиріччя спроб та помилок: проблеми та перспективи гармонізації кримінального законодавства України із міжнародним кримінальним правом. 

У перший день Надія Волкова, директор Ukrainian Legal Advisory Group, стала спікером панельної дискусії “Вимагаючи справедливості: правозахисний вимір гармонізації кримінального законодавства України з міжнародним кримінальним правом”.

Надія Волкова поділилась своїм баченням, наскільки Україна як держава готова до переслідування за найтяжчі міжнародні злочини.

“У мене особисто немає відчуття того, що ми вийшли на фінішну пряму. І це через декілька факторів. Зокрема через те, що ми буквально мали починати з нуля: система не була готова, законодавство не було готове. Просто задекларувати — ми хочемо притягнути всіх винних до відповідальності — дуже широка картина, яку треба конкретизовувати. Загалом досвід міжнародного права нам говорить, що це нереалістична задача”. 

На думку Надії Волкової, потрібно розробити окрему державну політику щодо того, якою є відповідальність за найтяжчі злочини: 

“Держава має окреслити ті рамки, в яких  готова реалізовувати, впроваджувати і забезпечувати якісне виконання процесів, які ми можемо собі дозволити запустити.

Є рішення про створення Спеціального трибуналу за злочин агресії. Але ми бачимо, що в нас просідає якість розслідувань на національному рівні, як і взаємодія по інших треках з міжнародними механізмами. Через це цілісна картина виходить незбалансованою. 

То ж постає питання про визначення драйверів процесу і пріоритизації. Причому не тільки про пріоритизацію видів злочинів, які ми будемо розслідувати, а й процесів: як їх налаштувати таким чином, щоб вони імплементувалися, а не були просто зафіксовані  на папері”. 

Чи можливо притягнути винних за злочин агресії проти України до відповідальності?

У другий день конференції Аліна Павлюк долучилась до панельної дискусії “Аналізуючи законопроєкт: хто повинен підлягати кримінальній відповідальності за злочин агресії”.

Під час розмови Аліна Павлюк звернула увагу, що досить контроверсійним з точки зору міжнародного права залишається сприйняття поняття “ведення агресивної війни”, яке містить Кримінальний кодекс України, та по суті створює широкі можливості для кваліфікації діянь у межах кримінальних проваджень. 

Постає питання щодо наявності стратегії реального переслідування за злочин агресії; 

“Ми всі очікуємо початку роботи Спецтрибуналу з розумінням того, що його підходи та практика матимуть важливу роль для розвитку міжнародного кримінального правосуддя та формування сучасних прецедентів переслідування за злочин агресії. 

Але при цьому його робота фактично буде невіддільною від тих зусиль, які докладає національна система правосуддя у цьому напрямку. Саме на національному рівні наразі збирається доказова база, ідентифікуються потенційні суб’єкти для переслідування та вибудовується ієрархія для цілей правосуддя”. 

Аліна Павлюк підкреслила, що відкритим питанням залишається те, як закладені у законопроєкті змін до ККУ положення будуть втілюватись на практиці: ким виявляться ідентифіковані суб’єкти злочину агресії; до якого рівня політичного та військового керівництва держави буде можливо дотягнутись, щоб не розмити розуміння “лідерського елементу” у цьому злочині; та як підходи такого переслідування будуть співвідноситись із кваліфікацією інших злочинів.