Пріоритизація у справах про найтяжчі злочини | ULAG у JustTalk Context

Пріоритизація справ є необхідною для якісного розслідування та переслідування найтяжчих злочинів, вчинених в умовах війни РФ проти України. 

Понад 240 000 проваджень зареєстровано після повномасштабного вторгнення. Охопити одночасно такий масив порушень неможливо, однак зрештою рішення щодо того, які саме злочини розслідуються першочергово, має бути обгрунтованим та чітким.

Коректна пріоритизація впливає на ефективність роботи слідства та прокуратури (розподіл ресурсів, формування доказової бази та інше), а також на очікування постраждалих і їхню мотивацію брати участь у процесах правосуддя. У стратегії ОГП у сфері переслідування за міжнародні злочини на 2026-2028 роки, пріоритизація також визначена як один із ключових інструментів.

Надія Волкова, директор ULAG, а також Денис Лисенко (Департамент війни ОГП), Іван Дулкай, (ГСУ НПУ), за модерації Дар’ї Свиридової, членкині правління ULAG обговорили у подкасті JustTalk Context можливі підходи та виклики у визначенні пріоритетів у справах щодо найтяжчих злочинів. 

Як виглядає пріоритизація

Надія наголосила: важливо пам’ятати про можливості і обмеження різних механізмів, зокрема МКС і використання універсальної юрисдикції. У практиці окремих країн часто йдеться про комбінацію факторів: наявні ресурси, доказову базу, перспективи затримання підозрюваних, суспільний інтерес, на що також можуть впливати політичні міркування. Ці критерії не є унікальними і можуть бути застосовані до різних конфліктів, зокрема через те, що виклики і контекст вчинення злочинів часто є схожими. 

Чим більш прикладний і конкретний досвід ми напрацюємо зараз, тим більше ми допоможемо іншим [ситуаціям] його відточувати. А поки він не напрацьований — наприклад як із таким обсягом злочинів працювати, як у нас — ми можемо користуватись тим досвідом, який є, і його вдосконалювати, — наголосила Надія.

Взаємодія з постраждалими

Важливо також змістовно комунікувати пріоритизацію із самими постраждалими. Громадянське суспільство відіграє важливу роль у цьому процесі, спілкуючись і пояснюючи постраждалим, як ті чи інші механізми працюють. Водночас, воно не може замінити відповідальні органи та державу, тих, хто приймає рішення. 

У нас є досвід роботи МКС у цьому напрямку. Він може бути тим вивченим уроком, який варто врахувати. Вони повністю переклали комунікацію з потерпілими по Україні саме на громадянське суспільство. І тут є проблема. Настільки, наскільки ми можемо комунікувати, пояснити нюанси розслідування, роботи МКС, ми робимо це. Іноді людині настільки хочеться, щоби її справа була пріоритетною, що вона відмовляється чути нас, бо ми є посередником. Тут, мені здається, дуже важливо мати зв’язку… із органом розслідування, прокуратурою. Тому ми зацікавлені в тому, щоби людина була проактивною, взаємодіяла з органами слідства. Утримувати інтерес і певний рівень активності дуже важливо. Це має бути на рівні державної політики — пріоритизація інтересів потерпілих, підтримка і відбудова довіри через прозору комунікацію.

Цікавим досвідом тут може стати обговорення про статус та участь постраждалих у Спеціальному трибуналі щодо злочину агресії проти України, де чіткої відповіді на це питання ще немає.

Дивитись повний випуск: https://youtu.be/yTkNRwOCccg?si=QUemqwAK_UaeEn0G