Негайне звільнення українських співробітників ОБСЄ має бути пріоритетом – Рефлексія по WHDC 2025

Негайне звільнення Дмитра Шабанова, Максима Петрова та Вадима Голди має бути пріоритетом для ОБСЄ та держав-учасниць, що підкріплюється конкретними діями. Євгенія Капалкіна та Маргарита Шабанова взяли участь у цьогорічній Варшавській конференції ОБСЄ з людського виміру (WHDC), щоб закликати до термінової реакції на ситуацію, в якій з 2022 року перебувають українські співробітники ОБСЄ.

Серйозні порушення міжнародного права та відображення системної політики Росії.

Страждання та порушення, яких зазнали Дмитро, Максим та Вадим, відображають проблеми, з якими покликані боротися на WHDC та ОБСЄ загалом, як у контексті їхніх окремих випадків, так і в контексті системної практики міжнародних злочинів, скоєних Росією.

Маргарита виступила на паралельному заході «Систематичне порушення права на справедливий суд у війні Росії проти України», організованому Центром прав людини ZMINA та Медійною ініціативою з прав людини за підтримки Чеської делегації в ОБСЄ, Фонду «Дім прав людини» та Нідерландського Гельсінського комітету.

Вона наголосила, що судовий процес проти її чоловіка та його колеги не мав юридичних підстав, а засідання транслювалися по телебаченню і згодом висвітлювалися російськими телеканалами. Їх засудили за те, що вони просто виконували свою роботу відповідно до мандату ОБСЄ. У 2025 році вироки Дмитру та Максиму були приведені у відповідність до російського законодавства, а згодом їх депортували до віддалених регіонів Росії – Челябінська та Омська.

«Від свідків, які утримувалися в тих самих камерах під час судового процесу в Луганській області, я знаю, що мого чоловіка під час допитів катували до втрати свідомості кілька разів, піддавали надзвичайному психологічному тиску, у нелюдських умовах, без належного медичного лікування» – зазначила Маргарита.

Під час одного з пленарних засідань Євгенія взяла слово і зазначила, що, незважаючи на їхній імунітет, трьох співробітників ОБСЄ утримували в ізоляції, піддавали тортурам, примушували давати неправдиві зізнання і засудили до 13 і 14 років тюремного ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями на підставі фіктивного законодавства так званої «ЛНР».

Зростаюча підтримка, яку необхідно посилювати й надалі

Маргарита та Євгенія провели кілька двосторонніх зустрічей з делегаціями ОБСЄ з Норвегії, Ірландії, Франції, Канади, Фінляндії, Швейцарії, Італії, Ватикану, Польщі та ЄС (деякі з них були організовані за підтримки Центру прав людини ZMINA).

Різні держави висловили підтримку та вимоги звільнити співробітників під час зустрічей, а також у заявах (наприклад, тут, тут and тут), виступах протягом конференції (наприклад, на пленарному засіданні першого дня) та онлайн-публікаціях (наприклад, тут and тут).

Ми також мали нагоду зустрітися з головою Парламентської асамблеї ОБСЄ, паном Пере Хуаном Понсом, який був обраний на початку цього року. Під час візиту до України в жовтні пан Понс у своїй промові перед Верховною Радою повторив вимогу про звільнення співробітників ОБСЄ, а під час зустрічі з президентом Зеленським обговорив питання звільнення військовополонених та цивільних осіб.

У серпні 2025 року ULAG опублікувала спільний лист діючих та колишніх співробітників ОБСЄ з вимогою звільнити Дмитра Шабанова, Максима Петрова та Вадима Голду. Станом на 17 жовтня лист підписали 361 особа, вимагаючи рішучих дій від ОБСЄ – організації, цінності, цілі та принципи якої вони відстоювали ціною значних зусиль і часто з великим ризиком для себе.

Справа про незаконне утримання українських співробітників ОБСЄ є добре відомою і піднімалася на різних рівнях, зокрема під час зустрічі Генерального секретаря ОБСЄ з російськими посадовцями. Публічні висловлювання підтримки, особливо з боку держав та міжнародних організацій, свідчать про те, що дії Росії щодо Дмитра, Максима та Вадима ретельно не залишаються непоміченими. Чим більшим буде міжнародний тиск з метою їхнього звільнення, тим сильнішою буде надія, що ті, хто має можливість змінити ситуацію, вживуть відповідних заходів.

Ми глибоко вдячні за підтримку, висловлену державами-учасницями (включно з Трійкою головуючих країн – Мальтою, Фінляндією та Швейцарією), співробітниками ОБСЄ, Президентом ПА ОБСЄ та громадянським суспільством, і сподіваємося, що ці колективні зусилля будуть і надалі посилюватися.

Необхідність скоординованої та відчутної реакції

У своїх заявах Маргарита та Євгенія закликали супроводжувати такі заяви конкретними діями на всіх необхідних рівнях.

Окрім новин про зустріч Генерального секретаря ОБСЄ з російськими представниками в березні 2025 року та поодиноких згадок про це питання на зустрічах з українською владою, незрозуміло, чи ведуться реальні переговори або інші зусилля для забезпечення звільнення Дмитра, Максима та Вадима.

Хоча зрозуміло, що не всі процеси можуть бути публічними, родини заслуговують на те, щоб бути поінформованими та залученими до процесу. Відсутність інформації про прогрес або вжиті заходи – як з боку України, так і з боку ОБСЄ – лише поглиблює їхнє відчуття відчаю та зневіри.

«Нам потрібно більше, ніж співчуття – нам потрібна рішучість. Нам потрібна така ж мужність, яку продемонстрували мій чоловік та його колеги під час польової місії ОБСЄ. Їхнє життя має значення, і свобода має значення. А час не на нашому боці.» – заявила Маргарита під час паралельного заходу.

Як зазначила Євгенія на пленарному засіданні, якщо співробітники не можуть бути захищеними, жодна місія ОБСЄ не може вважатися безпечною чи легітимною. Зокрема, національний персонал ОБСЄ, який є життєво важливим для місій, є особливо вразливим у зонах конфлікту – він залишається на місці під час ескалації конфлікту і стикається з репресіями з боку окупаційних сил. Тому їхнє звільнення є надзвичайно важливим для життєздатності будь-якого моніторингу перемир’я чи мирної угоди, особливо в контексті війни Росії проти України.

Звільнення Дмитра, Максима та Вадима має бути досягнуто завдяки активним і скоординованим зусиллям, а не відсунуто на другий план через невизначеність щодо того, хто зрештою несе відповідальність за їхню долю.

Україна, ОБСЄ та інші держави-учасниці повинні співпрацювати та обмінюватися інформацією, щоб знайти реальні шляхи для їхнього звільнення, включаючи двосторонні гуманітарні переговори з Росією та взаємодію з державами, які можуть виступати посередниками.

З цією метою ми також закликаємо створити неформальну координаційну групу в рамках ОБСЄ, до складу якої увійдуть представники ОБСЄ, України та інших держав, а також члени сімей.

Завдяки наполегливості Маргарити та інших родичів, а також підтримці з боку різних груп та представників, ми починаємо бачити зміни. Тепер це повинно вилитися в результат, якого ув’язнені та їхні родичі чекають вже більше 3 років – звільнення Дмитра, Максима та Вадима.