Законопроєкт №13533 вирішує не все: аналіз з позиції діяльності прокуратури загалом, та зокрема – найтяжчих злочинів, вчинених в умовах війни

Законопроєкт №13533 зменшує загрози для антикорупційної інфраструктурі, створені законом №4555-IX, однак залишає низку змін до КПК та ЗУ “Про прокуратуру” (а також пропонує нові), що можуть нашкодити процесам правосуддя в цілому. Зокрема – і щодо найтяжчих міжнародних злочинів. 

Багато вже було проаналізовано нашими колегами, тож підкреслимо лише декілька моментів: 

Можливість отримати повний доступ Генпрокурором до матеріалів досудового розслідування та можливість доручати іншому прокурору перевіряти їх на законність (зміни до п.2 ч.2 ст. 36 КПК). Таке положення:

- порушує незалежність прокурорів у кримінальному провадженні;
- створює ризик зловживання такими перевірками через широке трактування критерію “законності”.
- створює ризик неякісних перевірок, особливо якщо прокурори перевірятимуть справи за напрямами, що не є у фокусі їхньої професійної спеціалізації, як-то провадження щодо ймовірних злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, що потребують спеціальних знань та експертизи;

Окремим проявом проблеми може бути дослідження справ, що ведуться “Департаментом війни” щодо найтяжчих злочинів, а також Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони, зокрема щодо порушень, ймовірно вчинених українськими військовими.

В контексті тематичного фокусу і, відповідно, потенційної ефективності розслідування, питання зумовлює право Генпрокурора доручати досудове розслідування від інших ОДР до БЕБ і навпаки – новела за законопроєктом №13533 –, адже в співробітників БЕБ та органу в цілому теж особлива спеціалізація. 

Можливість звільнення прокурорів, якщо вони відмовляються від призначення чи переведення на посаду, замість переведення їх у статус “поза штатом” створює інструмент додаткового тиску на прокурорів, а також може поглибити кадрову кризу. Адміністративні зміни всередині органів прокуратурою є сталою практикою, особливо після зміни керівництва органу. Відтак, реорганізація структурних підрозділів органів прокуратури, скорочення чи збільшення їх штату може бути використано як підстава для звільнення прокурорів з органу та матиме прямий вплив на можливість безпосереднього виконання ними процесуальних функцій.

Подібний підхід суперечить гарантіям незалежності прокурора, закріпленим у п.1 ч.1 ст. 16 ЗУ “Про прокуратуру”, оскільки створює ризик його свавільного використання на практиці та здійснення тиску на окремих прокурорів через їх діяльність у межах кримінальних проваджень.

Вже тривалий час система прокуратури у пошуку системних рішень добору на посади та розгляду дисциплінарних питань. Статус кво не є ідеальним, однак зміни за законом №4555-IX вирішують їх лише частково у ручному, а не структурному режимі, що грунтувався б на виваженому аналізі. Така ситуація зумовлює ризики зловживання, і в довгостроковій перспективі навряд підвищить ефективність і спроможність органів прокуратури. 

Навіть за умови прийняття законопроєкту №13533, у порівнянні з періодом до 22 липня 2025 року, законодавство України містить більше порушень стандартів меритократичного відбору, процесуальної незалежності прокурорів, і, відповідно, планів, зазначених у Дорожній карті в сфері “Верховенство права” та Комплексному плані реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023-2027 роки.

Україні бракує системної кримінальної правової політики (що є одним із стратегічних пріоритетів Комплексного плану) та державних органів, які б реально забезпечували її формування. Це – необхідна передумова для якісних реформ у сфері кримінальної юстиції та запобіжником від незбалансованих рішень і спорадичних змін.

Зрештою, нам все одно доведеться переглядати ці рішення, на шляху до євроінтеграції та розбудови ефективної системи правосуддя.

Краще це зробити раніше, і забезпечити у процесі розгляду законопроєкту №4555 всебічне обговорення із залученням органів правосуддя та правопорядку, а також громадянського суспільства та експертного середовища.