Участь потерпілих при розгляді справи у суді: досвід проваджень щодо воєнних злочинів
Після 2022 року почала активно розвиватись судова практика у провадженнях щодо фактів воєнних злочинів. Не дивлячись на те, що переважна більшість справ розглядаються за відсутності обвинувачених, основна увага у судових засіданнях приділяється історіям потерпілих та можливості їх почути. Водночас, роль потерпілих дозволила ідентифікувати проблеми, які виникають під час їх участі у процесі не тільки на етапі розслідування, а й судового розгляду провадження. У відповідь на це, рішенням Ради суддів України 11.11.2024 року було затверджено Протокол для судів по роботі з вразливими потерпілими і свідками, розроблений міжнародними експертами. Його положення спрямовані, у тому числі, на підтримку постраждалих від воєнних злочинів. Досвід адвокатів ULAG з представництва інтересів потерпілих у провадженнях щодо найтяжчих міжнародних злочинів дає змогу оцінити те, чи можливо запропоновані Протоколом підходи реалізувати на практиці.
Фабула справи
З моменту окупації окремих населених пунктів на території Запорізької області у 2022 році фіксувались випадки незаконного затримання та жорстокого поводження з цивільними. Так, потерпіла переслідувалась за звинуваченнями нібито в “дискредитації органів влади рф, передачі координат руху російської техніки, наданні координат для обстрілів, тощо”. Але офіційних звинувачень російськими органами їй висунуто не було. Через це потерпіла зазнавала незаконних обшуків її житла. Протягом 5 місяців потерпіла утримувалась у різних незаконних місцях несвободи, де піддавалась фізичному, психологічному та сексуальному насильству, а також залучалась разом з іншими утримуваними до примусової праці різного характеру.
Після звільнення потерпіла бере активну участь не тільки у кримінальних провадженнях за фактами вчинення воєнних злочинів проти неї, а також залучається органами слідства до справ щодо колабораціонізму в якості свідка. Адвокат ULAG була залучена до представництва її інтересів вже на стадії досудового розслідування у двох кримінальних провадженнях. У 2024 році до суду було передано обвинувальні акти щодо трьох обвинувачених у вчиненні жорстокого поводження за статтею 438 Кримінального кодексу України, у яких потерпіла брала активну участь у судових засіданнях.
Права потерпілої за КПК України
Кримінальний процесуальний кодекс України серед загальних прав потерпілого у провадженні передбачає право знати сутність підозри та обвинувачення; давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла; мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг та ін. На додаток до цього, під час судового розгляду справи потерпілий має право, зокрема: бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; брати участь у судовому провадженні; брати участь у безпосередній перевірці доказів; висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому; знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; оскаржувати судові рішення.
Відповідно до статті 315 КПК України на етапі підготовчого судового засідання суд вирішує питання у якому форматі (відкритому чи закритому судовому засіданні) необхідно здійснювати судовий розгляд справи.
Якщо потерпілий не прибув у судове засідання, про яке був належно повідомлений, суд, заслухавши думку учасників провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Крім того, стаття 336 КПК України передбачає можливість участі особи у судовому засіданні віддалено, у режимі відеоконференції, зокрема, у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин; необхідності забезпечення безпеки осіб; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Місце розгляду справи як ризик для потерпілої
Очікування: Пункт 5 розділу ІІ Протоколу визначає, що потерпілі і свідки мають бути захищені від повторної віктимізації, повторної травматизації, а також як і свідки від залякування і помсти, та переслідування. Їм мають бути надані необхідна допомога, сприяння у відновленні та одержанні доступу до правосуддя в повному обсязі.
Реальність: Загальні правила кримінального провадження визначають, що судовий розгляд здійснюється за правилами територіальної підсудності. Тобто справа розглядається судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, відповідно до частини 1 статті 32 КПК України. У провадженнях щодо воєнних злочинів це означає, що потерпіла особа буде вимушена повертатись до місцевості, де проти неї було вчинено злочин.
У згаданому кейсі розгляд здійснюється двома місцевими судами Запорізької області. Потерпіла як у судовому засіданні, так і при спілкуванні зі своїм представником неодноразово наголошувала на тому, що для неї психологічно важко перебувати у суді, наближеному до місця, де вона зазнала насильства. Її травматичний досвід впливає на загальний стан, а також готовність брати повноцінну участь у процесі.
Крім того, додатковий ризик для потерпілої створює факт її залучення в якості свідка у кримінальних провадженнях щодо колабораційної діяльності, які розглядаються проти представників місцевих органів влади та правоохоронних органів, що перейшли на бік супротивника в умовах збройного конфлікту. Зокрема, у таких провадженнях публікується для відкритого доступу інформація про учасників справи, повістки про виклик осіб до суду, де може бути поширена персональна інформація про свідка. Так створюється ризик, що фізична присутність особи у суді може спонукати до помсти свідку. Зокрема, сама постраждала відчуває для себе ризик та вважає, що їй краще брати участь у судових засіданнях віддалено.
Технічні виклики для участі в суді в режимі відеоконференції
Очікування: Пункт 1 розділу IV Протоколу, серед іншого, передбачає, що свідки та потерпілі мають право на застосування до них заходів відповідно до оціненої уразливості, психологічного стану і ризику нанесення шкоди в ході дачі показань через запобігання прямому зоровому контакту потерпілого чи свідка з обвинуваченим (у тому числі, надання показань за допомогою відеоконференції, з приміщення іншого суду або з іншого приміщення цього ж суду).
Реальність: Виклики збройного конфлікту, що триває на території України, створюють умови, за яких потерпілі не завжди залишаються на території відповідних регіонів, де було вчинено злочин, та змушені переміщуватись як у межах країни, так і за кордон. У згаданому кримінальному провадженні потерпіла після звільнення з полону виїхала із Запорізької області, оскільки населений пункт, в якому вона проживала, знаходиться під контролем РФ. Жінка тривалий час знаходилась на реабілітації та періодично вимушена лікуватись через наслідки для її здоров’я після полону. Враховуючи те, що розгляд кримінальних проваджень у суді триває вже понад рік з періодичністю проведення судових засідань у середньому два рази на місяць, потерпіла фізично не може бути присутня у залі судових засідань, тому її представниця у процесі неодноразово зверталась до суду з клопотаннями про віддалену участь у слуханнях.
Підключення потерпілої до судового засідання у режимі відеоконференції можливе як з власних технічних засобів через систему Електронний суд, так і через віддалене підключення із зали судових засідань іншого суду, технічні можливості якого це дозволяють. З досвіду потерпілої найбільше викликів у цьому виникає через технічні аспекти. На практиці неможливо гарантувати, що судове засідання по відеоконференції матиме якісне підключення, що дозволить забезпечити повноцінну участь потерпілої у слуханнях. На це можуть впливати технічні проблеми через швидкість інтернету, відключення світла при блекаутах, низька якість зображення, проблеми в технічній підтримці системи Електронного суду, проблеми в налаштуванні демонстрації екрану, якщо проводиться огляд відеозапису як доказу по справі та ін.
Крім того, інший суд, з якого потерпіла може приєднатись до засідання, завантажений розглядом власних справ. Графік судових засідань та обмежена кількість залів в судах з відповідним технічним обладнанням впливають на можливість використання потерпілими такого формату підключення.
Допит у судовому засіданні
Очікування: Пункт 6 розділу ІІ Протоколу зазначає, що виконання обов’язку поводитися з потерпілими і свідками належним чином є особливо важливим, коли вони належать до уразливих категорій осіб, або коли дача показань стосується подій, які можуть спричинити неприємні переживання, повторну травматизацію чи повторну віктимізацію. Вживаючи такі заходи, суд підвищує ймовірність одержання якнайповніших показань, зберігаючи при цьому психологічний добробут потерпілих і свідків. На додаток до цього пункт 7 розділу ІІ вказує, що у роботі з потерпілими та свідками важливо, щоб фахівці-практики добре усвідомлювали можливу реакцію потерпілих і ризики їхньому ментальному здоров’ю, коли їм при дачі показань пропонується розповісти і, відповідно, знову пережити можливо надзвичайно травматичні для них події. Важливо також, щоб фахівці-практики знали, які заходи можуть бути застосовані для зменшення ризику повторної травматизації і повторної віктимізації.
Реальність: На залученість та відкритість потерпілої на етапі судового розгляду провадження безпосередньо впливає її уразливий стан через негативний досвід внаслідок пережитого злочину. Так, у згаданій справі потерпіла досить важко сприймала уточнюючі питання сторони захисту. Також потерпіла реагувала на характер поставлених їй питань прокурором та суддею, сприймаючи їх як недовіду до її слів.
Не дивлячись на те, що положення Протоколу наголошують на важливості психологічної підтримки потерпілих та свідків у процесі, врахування їх стану та пережитого досвіду, на практиці суддя має контролювати хід розгляду справи та реагувати на поведінку сторін. Зокрема, потерпіла негативно сприймає адвоката захисту під час судових засідань, асоціюючи його з обвинуваченим. Особливо при заочному розгляді справи саме адвокат захисту, який присутній на слуханнях, стає тим, на кого потерпіла спрямовує свої емоції.
Також потерпіла негативно сприймає викладення фактів, які проти неї вчинялись, та публічне озвучення подробиць. У такому випадку позитивним рішенням зі сторони судді було уточнювати у потерпілої чи та ознайомлена з текстом обвинувального акту і чи вона підтверджує факти, викладені в ньому. Тобто це дає можливість потерпілій особі уникнути сорому, необхідності особисто проговорювати, що з нею робили. Водночас, присутність кваліфікованого психолога під час судових засідань дійсно сприяє тому, що потерпіла відчуває підтримку.
Висновки
Робота з вразливими категоріями потерпілих у кримінальних проваджень вимагає уваги від всіх учасників процесу задля того, щоб забезпечити ефективність процесу. Участь у судовому розгляді таких постраждалих є важливою для того, щоб мати можливість об’єктивно встановити обставини вчинення злочину. Але для самої потерпілої особи стає набагато більшим викликом, оскільки зал судових засідань стає майданчиком для безпосередньої взаємодії з обвинуваченим та стороною захисту на території, що максимально наближена до місця вчинення злочину.
Практики взаємодії з потерпілими, які запроваджуються після 2022 року на етапі слідства та розгляду у суді справ щодо фактів найтяжчих міжнародних злочинів, є позитивним кроком до реалізації підходу, орієнтованого на постраждалих. Але його ефективність залежить також від внесення змін до КПК України щодо додаткових заходів захисту потерпілих під час судового розгляду справи; створення інфраструктури підтримки потерпілих і на рівні судів у продовження діяльності Координаційного центру підтримки потерпілих та свідків при Офісі Генерального прокурора; навчання прокурорів, адвокатів та суддів щодо практичного застосування міжнародних стандартів роботи з постраждалими, а також достатніх ресурсів для їх роботи.