Патерни сексуального насильства в умовах війни в України та як на них реагувати | ULAG на 2023 Missing Peace Global Symposium on CRSV
Врахування національного контексту, більш ефективне навчання, відхід від кількісних показників як критерію успішності роботи. потреби у законодавчих та інституційних реформах – необхідні кроки для ефективного реагування на СНПК в Україні.
Експерти Української правової консультативної групи взяли участь в Глобальному симпозіумі у Вашингтоні з теми сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Симпозіум організовується Інститутом миру Сполучених Штатів Америки, Інститутом дослідження проблем миру в Осло, Центром прав людини Вашингтонського університету в Сент-Луїсі та організацією “Жінки в міжнародній безпеці”. Мета – зібрати дослідників, потерпілих, законодавців, правоохоронців для обговорення змін, здобутків, потреб, тенденцій та необхідних кроків для подолання сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом в різних країнах. Перший Глобальний симпозіум відбувся 10 років тому.
Під час панельної дискусії наголосили на патернах вчинення сексуального насильства російською армією. Серед них – етнічні мотиви вчинення цього злочину, які проявляються зокрема у задокументованих висловлюваннях російських солдат як-то «я буду гвалтувати тебе, щоб у тебе більше не було бажання народжувати нових українців». До патернів також належить наявність прямих наказів та надання «неофіційного» дозволу на вчинення сексуального насильства з боку російських командирів. Російські військові вчиняють ці злочини проти українського цивільного населення як спосіб деморалізації української армії. Вони також примушують постраждалих до "згоди" на вчинення щодо них сексуального насильства.
Для ефективного реагування на СНПК в Україні національна система та міжнародна спільнота мають адресувати наявні прогалини та недоліки. Серед них:
- Рішення, які пропонуються для національної системи, мають обов’язково враховувати національний контекст подій. Приклад української системи правосуддя показує, що запропоновані рішення як щодо підходів у розслідуванні, так і щодо системних практик реагують виключно на події після 24.02.2022 року та відкидають події збройного конфлікту на території України з 2014 року.
- Важливо й далі навчати учасників кримінального провадження основам міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права, щоб підвищити якість проваджень. У контексті розслідування фактів СНПК слідчі, прокурори, судді та адвокати дотепер часто досліджують факти сексуального насильства як загальнокримінальних злочини.
- У ситуації з Україною контекст сексуального насильства крізь призму правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини отримав досить двозначну роль. З однієї сторони завдяки впливу міжнародних експертів ця категорія злочинів стала видимою, на неї почали звертати увагу та враховувати прихований характер подібних діянь при фіксації ймовірних злочинів. В результаті, досягненням національної системи правосуддя стало створення спеціалізованого управління в системі ОГП, в структурі так-званого департаменту війни. Але з іншої сторони, такий підхід на практиці перетворився на статистичне зведення і акцент всієї системи правоохоронних органів змістився на цифри, які відображають кількість зафіксованих випадків СНПК та результати роботи органів правосуддя.
- Важливо чітко розуміти, що саме вважати результатом при дослідженні таких фактів у межах системи правосуддя. За останні півтора року українська система правосуддя показала, що результат її роботи має вимірюватись у кількості направлених проваджень до суду та винесених обвинувальних вироків. Цей підхід ігнорує думку постраждалих та негативно впливає на якість і ефективність процесів. Сьогодні в Україні, зокрема й через такі пріоритети, активно використовується механізм розгляду справ за відсутності обвинувачених (in absentia). Такий підхід передбачений національним законодавством та дозволяє системі правосуддя показати результат своїй роботи. Водночас його результат – процеси, які не забезпечують реальне правосуддя, викликають питання до їх якості, а також закріплюють вибірковий підхід щодо виконавців злочинів (наприклад, коли досліджуються дії лише безпосередніх виконавців, якщо вони ідентифіковані).
- Для того, щоб напрацювання, які формуються зараз Україною, посилили національну систему та стали належним внеском в систему міжнародного правосуддя, потрібно впроваджувати міжнародні стандарти одразу на декількох рівнях:
A) Законодавчий – гармонізація чинного законодавства з міжнародними стандартами, що включає кримінальне, кримінальне процесуальне законодавство, а також інші суміжні НПА, зокрема норми про захист постраждалих. Ратифікація Римського статуту МКС може стати стимулом для таких комплексних змін;
B) Інституційний – національна система правосуддя не зможе впоратись ефективно з таким масивом злочинів. Факти СНПК у будь-якому разі будуть розглядатись у контексті з іншими ймовірними порушеннями законів та звичаїв війни, а системні напрацювання мають стосуватись загальних підходів до розслідування всіх фактів найтяжчих міжнародних злочинів, щоб бути дієвими на практиці. Робота інших механізмів, таких як МКС чи універсальна юрисдикція, зможе охопити лише невелику кількість проваджень, тому основне навантаження залишиться на національній системі правосуддя.
Найбільш дієвим механізмом для посилення її спроможності може стати окремий гібридний механізм правосуддя, який дозволить ефективно поєднати міжнародний досвід з національною системою та посилить інституційну спроможність останньої.
Вдячні за запрошення, увагу до війни в Україні та потреб потерпілих від сексуального насильства, вчиненого російськими військовими щодо цивільного населення в Україні. А також за підтримку фахівців з усього світу та готовність міжнародної спільноти допомагати розбудовувати ефективні механізми правосуддя для забезпечення справедливості для постраждалих та відповідальності для злочинців.