19 червня – Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством в умовах збройного конфлікту

Цей день нагадує про тих, чий біль часто не побачити і не почути. Про людей, які мовчать через сором, страх або відсутність підтримки. Про жінок, чоловіків і дітей, для яких війна на фоні інших викликів – це ще й сексуальне насильство як зброя агресора.

Попри війну, травми та страх, уцілілі продовжують боротись задля досягнення правосуддя та мають сміливість звертатися по допомогу. Цей день також привід для рефлексії про те, як ми як суспільство, система і професійна спільнота реагуємо на цей злочин. Із досвіду національних судових справ ми бачимо, як багато ще потрібно змінити, щоби правосуддя в Україні дійсно було орієнтованим на постраждалих.

Розслідування СНПК (сексуальне насильство,повʼязане з конфліктом) супроводжується численними труднощами. Представляючи інтереси постраждалих у провадженнях, ми стикаємося з непослідовною політикою анонімізації, стигматизацією, дублюванням процедур, що призводить до ретравматизації. Хоча ці проблеми характерні для різних найтяжчих злочинів, у випадку із СНПК вони мають особливо руйнівний вплив.

У роботі з такими справами важливо не тільки реагувати на окремі ситуації, а й змінювати підходи – у законодавстві, процесі, підготовці фахівців. Багато з цих проблем є універсальними для найтяжчих злочинів загалом, а тому і відповіді на них маємо шукати цілісні і системні. Особливо, з огляду на те, що вціліли від СНПК часто пережили й інші найтяжчі злочини. Майданчики та ініціативи по темі СНПК мають потенціал сприяти таким змінам.  

Водночас, впроваджувати кращі стандарти на практиці можна вже сьогодні. Щоб сприяти цьому, ми зібрали практичні інструменти: міжнародні документи та звіти, пам’ятки, а також поради для фахівців у зручному «кишеньковому гайді».

Це – матеріали, які ми розробили разом із організацією Women's Initiatives for Gender Justice за підтримки посольства Канади, а також міжнародні звіти та акти, посібники та гайди, створені іншими організаціями тощо.