Конференція в Торонто: пошук шляхів повернення всіх українців, зокрема затриманих співробітників ОБСЄ

На конференції високого рівня, що відбулася 28–29 вересня в Торонто, на тему пошуку ефективних шляхів повернення українських цивільних, військовополонених і дітей обговорювали також справу трьох затриманих працівників ОБСЄ — Дмитра Шабанова, Максима Петрова та Вадима Голди.

Усі троє — громадяни України та працівники Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні (СММ). У 2022 році їх незаконно затримали, а згодом засудили підконтрольні Росії так звані «Л/ДНР». Їхнє тривале утримання відображає системну політику Росії щодо свавільного позбавлення свободи, яке часто супроводжується жорстоким поводженням, катуваннями, фіктивним кримінальним переслідуванням та іншими грубими порушеннями міжнародного гуманітарного права і міжнародного права прав людини.

Конференцію «Шляхи до миру: друга міжнародна конференція з питань повернення українських дітей, затриманих цивільних і військовополонених» спільно організували Канада, Україна та Норвегія. Міністри закордонних справ і високопосадовці держав та міжнародних організацій зібралися, щоб обговорити практичні кроки для повернення військовополонених, цивільних і дітей, а також для їхньої підтримки та реінтеграції.

Маргарита Шабанова, дружина Дмитра Шабанова, стала однією з чотирьох уцілілих і постраждалих українців, яким на пленарному засіданні надали слово, щоб поділитися своїми історіями.

Вона розповіла про те, як переживає перебування Дмитра у неволі, і зокрема — про перші місяці після його затримання:

«Мого Діму три місяці утримували без жодного зв’язку із зовнішнім світом. Першим доказом того, що він узагалі живий, стало відео, яке російські медіа поширили в липні 2022 року: мій коханий Діма був виснажений, із запалими щоками, у подертій футболці. Саме так я, його дружина, дізналася — через три місяці після того, як його незаконно схопили, — що мій чоловік живий».

Серед іншого, Маргарита наголосила, що звільнення всіх цивільних є передумовою тривалого миру в Україні, а утримання працівників ОБСЄ виходить далеко за межі однієї справи:

«Сьогодні ми називаємо ім’я мого Діми. Завтра це може бути ім’я працівника будь-якої місії, у будь-якій країні, під будь-яким прапором чи мандатом… Незаконне утримання персоналу загрожує довірі до всіх моніторингових місій; воно не додає впевненості переговорам про припинення вогню чи мирні угоди — ні в Україні, ні деінде».

Свій виступ Маргарита завершила такими словами:

«Цілі цієї конференції — саме те, що потрібно: краще документування, реальний гуманітарний доступ, усунення перешкод для повернення, сталі дипломатичні зусилля та підтримка уцілілих після звільнення. Це не абстрактні цілі. Від них залежить, чи повернеться мій чоловік додому, чи зникне ще глибше в Сибіру. Це моє життя. Таким воно є вже понад чотири роки, і сьогодні, коли я присутня на цій конференції, минає 1627 днів несправедливого ув’язнення мого Діми. Я звертаюся до кожного уряду, кожної організації, кожного експерта в цій залі: нехай ця конференція дасть не лише висновки, а й зобов’язання — практичні кроки з визначеними відповідальними та строками. І нехай ця робота не припиняється, доки мій Діма та його колеги не повернуться додому, а всі незаконно затримані цивільні не опиняться на волі».

ОБСЄ на конференції представляли, зокрема, Ненсі Фезер із Групи парламентської підтримки України Парламентської асамблеї ОБСЄ та Кейт Фірон, директорка Центру запобігання конфліктам ОБСЄ, які згадали про співробітників ОБСЄ та зусилля для їхнього звільнення.

Кейт Фірон розповіла про умови, в яких утримують трьох чоловіків, і про загрозу, яку ці умови становлять для їхнього життя. Дмитра й Максима спершу утримували в Луганську. Уже понад рік їх тримають за тисячі кілометрів від родин, на сході Російської Федерації, часто в одиночних камерах. Максим має харчову алергію і не може їсти більшу частину їжі, яку йому дають, а в ОБСЄ не знають, чи отримує він потрібні ліки. Вадима досі утримують на Донбасі, і в ОБСЄ побоюються, що найближчим часом його також можуть перевезти до Російської Федерації.

ОБСЄ домагається звільнення чоловіків дипломатичними каналами, проте, за словами Фірон, ці зусилля досі не дали результату, якого прагнуть організація та родини. Тож вона знову звернулася із закликом про допомогу до держав, залучених до переговорів чи посередництва щодо обміну та звільнення утримуваних, — це свідчить про те, що в ОБСЄ вважають цю справу такою, що потребує спільних зусиль:

«Будь ласка, внесіть наші три імені — Вадим, Максим, Дмитро — до будь-якого списку, який ви складаєте, до будь-якої ініціативи, яку започатковуєте. Будь ласка, не забувайте про них».

Під час візиту Маргарита Шабанова зустрілася з міністеркою закордонних справ Канади Анітою Ананд, міністром соціальної політики України Денисом Улютіним, заступницею міністра закордонних справ України Маріаною Бецою та Дмитром Пономаренком, Послом з особливих доручень з питань звільнення полонених і цивільних осіб. Такі зустрічі допомагають узгоджувати зусилля всіх сторін і відкривають нові шляхи до звільнення затриманих.

Під час обговорення конкретних інструментів для звільнення цивільних Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA, озвучила ідею об’єднати людей із наявних списків у групи та визначити учасників міжнародної коаліції, які могли б узяти на себе відповідальність за їхнє повернення. Серед пріоритетних груп вона назвала медичних працівників, жінок старшого віку та представників ОБСЄ.

За підсумками конференції 54 держави та організації підписали Торонтське зобов’язання (Toronto Pledge). Документ підтверджує їхню готовність діяти заради всіх, хто досі перебуває у неволі чи в полоні.

ULAG представляє інтереси родин Дмитра та Максима і підтримує зусилля задля звільнення всіх трьох співробітників. Сподіваємося, що заклики, які пролунали на конференції, втіляться в конкретні кроки й наблизять повернення затриманих додому.