Системна відповідь на СНПК: Висновки та рекомендації

Катерина Ілікчієва та Кейт Левін

Існуючі механізми відновлення прав потерпілих від СНПК не є досконалими. Вони потребують суттєвих змін як на національному рівні, так і на міжнародному. Зміни потрібні у політиці, законодавстві та практиці. 

На рівні політики необхідно визнати, що сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), є соціальним явищем, яке часто виникає під час збройних конфліктів, особливо коли воно санкціонується або заохочується військово-політичним керівництвом чи командирами. Однак його поширеність не означає неминучість — СНПК можна запобігти шляхом ефективного лідерства, чітких норм, механізмів притягнення до відповідальності та людино-орієнтованих підходів. Запобігання такому насильству потребує усвідомлення його системного характеру та активного протидіяння умовам, які сприяють його виникненню. Важливо також надати чітке та всеосяжне визначення СНПК, узагальнивши напрацювання міжнародних трибуналів, національних юрисдикцій та правозахисних організацій, і закріпити це поняття на рівні міжнародного правового акта.

Для України сьогодні необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України та конкретизувати об’єктивну сторону ст.438, передбачивши таку форму як СНПК, або ввести нову окрему норму, що буде передбачати відповідальність за такий воєнний злочин. Змін потребує і практика розслідування СНПК. Зокрема, у Кримінальному процесуальному кодексі необхідно визначити підслідність цієї категорії справ: чи це Національна поліція України, чи все ж таки Служба безпеки України; також варто в перелік обов’язкових експертиз внести психологічну експертизу потерпілих для визначення ступеня травматизації та моральної шкоди; розробити дієвий механізм репарацій потерпілим від СНПК, використавши досвід інших країн, зокрема Косово та Боснії і Герцеговини.

Загалом, кожен з розглянутих механізмів має свої плюси і мінуси, з точки зору відновлення прав та захисту інтересів прав потерпілих від СНПК. Так,

• механізми забезпечення індивідуальної кримінальної відповідальності на національному та міжнародному рівні, на відміну від міжнародних механізмів захисту прав людини, не передбачають обмежень у часі для ініціації розслідування. Найтяжчі злочини не мають строку давності. Європейський суд з прав людини, Комітети CEDAW, проти тортур та з прав людини мають обмеження у часі щодо звернення;
• до українських правоохоронних органів може звернутися потерпіла особа будь-якої статі. На відміну від комітету CEDAW – цей орган зазвичай розглядає лише справи, потерпілими в яких є жінки чи дівчата. 
• принцип «in absentia» (провадження за відсутності обвинуваченого), за яким зараз проводиться розслідування і розгляд справ, не завжди може задовільнити очікування потерпілих у справедливості;
• використання можливостей Європейського суду обмежені, оскільки суд розглядатиме лише ті справи, які стосуються випадків СНПК до 16 вересня 2022 року; 
• загальним слабким місцем для всіх розглянутих механізмів є неможливість або складність змусити Росію відповідати за практику СНПК, і як держави, і на рівні індивідуальної відповідальності, шляхом забезпечення відбування покарання своїх громадян.

Одним з основних викликів сьогодення щодо СНПК є питання репарацій. Станом на кінець 2024 – початок 2025 року питання репарацій остаточно не вирішено, окрім невідкладних проміжних репарацій для потерпілих від СНПК, порядок яких частково врегульовано нещодавно прийнятим законом «Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій». Проте, варто зазначити, що текст Закону є досить загальним і регламентує лише загальні положення. Ефективна імплементація цього закону вимагатиме розробку низки підзаконних нормативно правових актів з метою забезпечення регулювання низки питань та нововведень, запропонованих законом. Це зокрема такі, як Положення про Комісію з розгляду питань, пов’язаних з визнанням осіб постраждалими, Порядок прийняття рішення про визнання особи постраждалою, Порядок призначення і виплати невідкладної компенсації постраждалим особам, джерела для виплат проміжних репарацій та інші. 

16-17.05.2023 р. Рада Європи заснувала Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. 17.07.2023 р. Генеральним секретарем Ради Європи підписано Угоду з Королівством Нідерландів, як приймаючою державою, про місце розташування Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. 22.03.2024 р. Реєстр відкрив офіс у Києві, а 02.04.2024 р. Реєстр збитків для України розпочав прийом заяв в одній категорії  – пошкодження або знищення житлової нерухомості. 13.12. 2024 Реєстр ухвалив перші рішення за 800 позовами про знищення майна.10-14.06.2024 р. та 16.07.2024 р. Реєстр збитків для України опублікував форми заяв і правила для дванадцяти нових категорій збитків, офіційно затверджених Конференцією Учасників. Категорії заяв стосуються смерті та зникнення близьких членів сім’ї, вимушеного внутрішнього переміщення, тяжкі тілесні ушкодження, знищення інфраструктури України, і, зокрема, було затверджено категорію сексуального насильства. До цієї останньої категорії також належать тяжкі тілесні ушкодження внаслідок сексуального насильства (однак, ці ушкодження також можуть бути подані в рамках окремої категорії тяжких тілесних ушкоджень). Позов охоплює акти сексуального насильства (у широкому розумінні) і включає витрати, безпосередньо пов’язані з тяжкими тілесними ушкодженнями внаслідок сексуального насильства, в тому числі витрати на медичне лікування та реабілітацію. 

16.01.2025  Реєстр почав приймати заяви про смерть членів сім’ї, 12.03.2025 – про зникнення членів сім’ї, а 19.03.2025 – про сексуальне насильство, тяжкі тілесні ушкодження, вимушене внутрішнє переміщення, катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, серед іншого. Реєстр чітко впроваджує гендерну перспективу і «прагне усунути гендерні бар’єри, що перешкоджають поданню доказів сексуального насильства, і точно відображає гендерні відмінності в типах шкоди, заподіяної постраждалим/уцілілим від сексуального насильства». Реєстр надаватиме лише офіційну інформацію про претензії на відповідність критеріям прийнятності, але не оцінюватиме суть претензій і не присуджуватиме компенсації. За ці останні функції відповідатиме окрема комісія з розгляду претензій, яка ще має бути створена. Міжнародне співтовариство ще дискутує на тему, яким саме має бути механізм відшкодування збитків, які були завдані Росією під час війни, і те, як це буде фінансуватися (зокрема, чи можна використовувати заморожені російські активи). У березні 2025 року розпочнуться офіційні переговори щодо створення комісії з розгляду претензій. І на наш погляд, під час розробки такого механізму стратегічно важливим є як на міжнародному, так і на національному рівні розробити процедуру відшкодування шкоди потерпілим від СНПК.

Рекомендації:

1. Посилити національну правову та слідчу систему

• Внести зміни до Кримінального кодексу України з метою чіткого визначення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), як окремого воєнного злочину — або в межах статті 438, або через окреме положення.
• Визначити чітку слідчу підслідність (наприклад, Служба безпеки України чи Національна поліція) у Кримінальному процесуальному кодексі.
• Передбачити обов’язкове психологічне оцінювання постраждалих як частину судово-медичних процедур.
• Підвищити якість та чутливість розслідувань і судових переслідувань щодо постраждалих, уникаючи повторної травматизації та забезпечуючи належне поводження з доказами.

2. Забезпечити підтримку та захист, орієнтовані на постраждалих

• Гарантувати постраждалим безоплатну правову допомогу відповідно до чинного законодавства України.
• Розширити доступ до психологічної та соціальної підтримки, боротися зі стигматизацією та звинуваченням жертв.
• Підтримувати та координувати зусилля з боку НУО та платформ (наприклад, Ла Страда-Україна, JurFem, UNFPA, Aurora) щодо надання комплексної допомоги.

3. Запровадити та реалізувати ефективні механізми репарацій

• Забезпечити повноцінне впровадження Закону про правовий і соціальний захист постраждалих, включаючи розробку детальних підзаконних актів і процедур.
• Розробити всеосяжний механізм репарацій на основі міжнародного досвіду (наприклад, Косово, Боснія і Герцеговина).
• Забезпечити координацію з Реєстром збитків для фіксації фактів сексуального насильства та їх урахування в майбутніх процесах компенсації.

4. Розвивати міжнародне правосуддя та забезпечення відповідальності

• Використовувати механізми універсальної юрисдикції в інших країнах для переслідування справ, які наразі не може розглядати Україна.
• Стратегічно залучати Міжнародний кримінальний суд, водночас визнаючи його обмежені можливості у вирішенні індивідуальних справ.
• Сприяти доступу постраждалих до міжнародних механізмів захисту прав людини (ЄСПЛ, Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, Комітет проти катувань, Комітет з прав людини), враховуючи строки та критерії прийнятності звернень.

5. Сприяти реформам міжнародного права та політики

• Виступати за узгоджене міжнародне визначення СНПК на основі практики трибуналів та національного законодавства.
• Визнати СНПК як системну складову збройного конфлікту, яка часто здійснюється за наказом або з дозволу військово-політичного керівництва.
• Пріоритетно розробити глобальний механізм компенсацій, зокрема за рахунок заморожених російських активів, із передбаченням спеціальних процедур для постраждалих від СНПК.